Від першої клітки до MMA Polska. Так Mirosław Okniński почав будувати польське MMA

Сьогодні MMA в Польщі нікого не дивує.

Є великі гали, спортсмени UFC, повні зали, телевізійні трансляції і сотні клубів. Діти, початківці та професіонали тренуються на тих самих матах, а клітка є звичайним елементом цього спорту.

На початку нічого такого не було.

Була цікавість. Було бразильське джиу-джитсу. Були боротьба, дзюдо, бокс і кікбоксинг. І були люди, які хотіли перевірити, що насправді працює в бою.

Одним із них був Mirosław Okniński.

Спершу була ефективність

Okniński знав Karol Matuszczak із середовища бразильського джиу-джитсу. Вони зустрічалися на семінарах і таборах. Matuszczak активно розвивав у Польщі спортивне BJJ.

Mirosław дивився на цю тему трохи інакше. Його цікавив передусім бій, у якому можна поєднати різні стилі. Vale Tudo. Те, що пізніше ми почали просто називати MMA.

Karol Matuszczak звертав увагу на досвід бразильців. Спортивне джиу-джитсу мало добру репутацію. Бої в клітці мали значно гіршу.

Mirosław не збирався відмовлятися від клітки. Як він каже:

«Мене завжди цікавила ефективність. Я знав, що хочу розвивати MMA і Vale Tudo. Неважливо, як це тоді сприймали.»

І саме з цього почалася історія.

Jakubowski проти Teresiewicz

Grzegorz «Jakubek» Jakubowski Okniński знав уже із середовища єдиноборств. Потрібен був суперник. З'явилося оголошення. Зголосився Temistokles Teresiewicz, за спогадами Mirosław пов'язаний з поліцейськими антитерористичними підрозділами.

Це поєднання мало додатковий присмак. Jakubowski приїхав із Gdynia. У його оточенні були люди, пов'язані із середовищем уболівальників Arka, частина з яких також тренувалася. По інший бік став поліцейський.

Проте це не була історія, вигадана для промоції гали. Тоді ще не було такого маркетингу. Вони мали просто увійти до клітки і перевірити, хто кращий.

Клітку зробили в коваля

Сьогодні професійну клітку можна замовити. Тоді доводилося давати собі раду інакше.

Okniński згадує, що першу конструкцію зробили в коваля під Варшавою, імовірно в околицях Konik. В організації допоміг Jacek Foltyn, який тоді тренувався в Mirosław.

Ідея була проста. Робимо бої. Нам потрібна клітка. Її треба збудувати.

Foltyn мав допомогти з початковим авансом. Пізніше, як згадує Okniński, решту грошей довелося збирати самому. Було нелегко. Зрештою клітка з'явилася.

Товсті сталеві труби. Тверда металева сітка. Без сьогоднішнього м'якого оздоблення.

«Було жорстко. Спортсмени могли поранитися об цю сітку. Лише пізніше я замінив її на м'яку.»

Найцікавіше те, що, за словами Mirosław, ця конструкція, імовірно, існує досі. Вона має перебувати в Grudziądz, у клубі, пов'язаному з однією з колишніх філій Team Okniński. Якщо її вдасться знайти і підтвердити її походження, це буде один із найцікавіших матеріальних слідів початку польського MMA.

Body Show

Перший бій показали під час виставки Body Show у Варшаві. Контакт з організатором Mirosław встановив завдяки середовищу журналу «Kulturystyka i Fitness. Sport dla Wszystkich». Організатори запропонували зробити під час виставки показ нової дисципліни.

І зробили. Без великої кампанії. Без мільйонних бюджетів. Без телебачення.

На виставку приходили люди, які цікавилися бодибілдингом і спортом. Вони бачили клітку, зупинялися і дивилися, що відбувається. Mirosław оцінює, що бій дивилися близько ста людей. Були спортсмени його клубу. Були люди, які приїхали з Jakubowski. Були звичайні відвідувачі виставки.

Не було відчуття великої історичної події. Воно прийшло лише пізніше.

Майже все дозволено

Перші правила були прості. Дуже прості.

Не було ліміту часу. Не було класичних раундів. Хтось мав перемогти.

Заборонені були передусім атаки в очі, пах і хребет. У певний момент бою з'явилися також удари головою. Okniński перервав цю частину і вирішив, що це вже занадто.

Решта залишалася дуже відкритою. Ішлося не про вигадування сотні правил. Ішлося про те, щоб перевірити, який спортсмен буде ефективнішим.

45 хвилин і тисяча злотих

Нагорода становила тисячу злотих. Умова була одна. Треба перемогти.

Проблема полягала в тому, що після дуже довгого бою жоден зі спортсменів не хотів здаватися. Обидва були вже вкрай виснажені. Okniński згадує:

«Питаю одного: здаєшся? Ні. Питаю другого: здаєшся? Ні. А видно, що вони вже не мають сил битися.»

Зрештою він сам ухвалив рішення. Нічия.

Тисячу злотих поділили навпіл. По п'ятсот злотих. Jakubowski не був у захваті. За словами Mirosław, він мав сказати, що ж переможець мав отримати всю тисячу.

Тільки переможця не було.

Одного бою замало

Після першого бою Mirosław не мав сумнівів. Це не могло закінчитися на одному поєдинку.

«Бій вийшов добре. Я сказав собі: треба йти далі. Ми робимо спорт. Будуємо спорт з нуля. Спорт не можна побудувати на одному бою, тож треба зробити турнір.»

Так народилася ідея MMA Polska. Назва не була результатом місяців роботи маркетингової агенції.

«MMA, бо ми робили MMA. Polska, бо це була Польща. Просто.»

І саме такими були початки.

Legia і Gwardia

Перші турніри організовували в місцях, пов'язаних із варшавським спортом. Okniński тренувався тоді, зокрема, на територіях Legia в районі Forty Bema, а також у Gwardia на вулиці Racławicka. У цих місцях відбувалися також перші заходи MMA.

Організація трималася передусім на людях із секції. Не було професійної івент-компанії. Не було великої постійної команди.

«Один міг, то допомагав. Інший поїхав, приходив хтось інший. Я спирався на людей зі своєї секції.»

Сам Mirosław відповідав за все.

Спортсменів треба було знайти

Сьогодні організатор гали має сотні активних спортсменів MMA. Тоді таких спортсменів практично не було. Їх доводилося шукати в інших видах спорту.

BJJ. Дзюдо. Боротьба. Кікбоксинг. Бокс.

Оголошення з'являлися, зокрема, у «Kulturystyka i Fitness. Sport dla Wszystkich», де публікували також репортажі з перших боїв. Люди читали газету. Дізнавалися, що десь у Варшаві відбуваються бої, яких раніше практично не було. І приїжджали спробувати.

Chmielewski і Trędowski

Серед перших спортсменів особливе враження на Okniński справили Antoni Chmielewski і Grzegorz Trędowski. Обидва вийшли з дзюдо. Обидва потрапили в середовище MMA.

Їхня подальша доля добре показує також реалії тих років. Mirosław згадує, що один із них пов'язав свій професійний шлях із поліцією, а другий потрапив у кримінальне середовище.

Для Okniński це важливий фрагмент історії не лише MMA, а й польського спорту на межі 90-х і 2000-х. Після зміни суспільного ладу багато спортсменів, які раніше існували у відомчих клубах і могли розраховувати на стабільну роботу, залишилися практично без підтримки. Дехто знайшов місце в поліції. Інші потрапляли в набагато гірші середовища.

«Це були погані часи для спортсменів. Багато дуже добрих спортсменів залишили напризволяще.»

Про Antoni Chmielewski Okniński каже коротко:

«Чудовий спортсмен.»

Maciej Kawulski як спортсмен

Сьогодні Maciej Kawulski асоціюється передусім як один із творців KSW. Раніше він сам тренувався і виступав.

За спогадами Mirosław, він з'явився в його секції через кілька місяців після її запуску, приблизно в той самий період, що й Łukasz «Juras» Jurkowski. Kawulski мав досвід у карате. Тренував також джиу-джитсу. Okniński запам'ятав його як спортсмена з непоганим партером, боротьбою і ударами ногами. Найбільшою слабкістю мав бути бокс.

«Якби він не пішов в організацію гал, то міг би бути справді непоганим спортсменом.»

Kawulski виступав також на турнірах, які організовував Okniński. Mirosław пам'ятає, зокрема, його перемогу над Łukasz Leś. До історії цього бою ми ще повернемося окремо.

Створення команди тренерів

Mirosław не намагався вдавати, що сам знає все. Коли він розвивав Vale Tudo MMA Warszawa, він залучав людей з різних дисциплін. Кікбоксинг. Боротьба. Джиу-джитсу. Дзюдо.

Він будував групу тренерів, які разом мали створити універсального спортсмена. Згадує, зокрема, тренерів Złotkowski, Kostecki і Stanisławski. Пізніше він розпочав також співпрацю з Paweł Nastula під час підготовки олімпійського чемпіона до виступів у MMA.

Цей підхід згодом став характерним для Team Okniński. Ішлося не про те, щоб довести, що один стиль найкращий. Треба було взяти з кожного спорту те, що працює.

Перші турніри не були великим бізнесом

На перших заходах з'являлося близько 300 глядачів. Була квиткова каса. На касі допомагала дружина Mirosław. Квиток коштував, за його пам'яттю, близько 50 злотих.

Надходжень вистачало передусім на оплату зали, базову організацію і невеликі гонорари для спортсменів. Спочатку дехто виступав практично лише за можливість битися. Пізніше з'являлися ставки на кшталт 500 злотих.

Це не були гроші, заради яких можна було стати професійним бійцем. Ішлося передусім про будування спорту і здобуття досвіду.

Безпека від самого початку

Бої були жорсткими. Правила значно відкритіші, ніж сьогодні. Але Okniński підкреслює одну річ. Медичним забезпеченням він не нехтував.

На заходах був лікар. Була швидка.

«Я боявся, що як щось станеться, то я не вийду з в'язниці. Тому я дуже добре себе убезпечував.»

На щастя, під час перших турнірів MMA не сталося нічого, що змусило б організатора різко змінити формат. Однак з часом правила впорядковували.

Починаються справжні правила MMA

Після досвіду першого, 45-хвилинного бою стало зрозуміло, що турнір мусить працювати інакше.

З'явилися ліміти часу. За спогадами Mirosław, бої відбувалися у форматі двох раундів по п'ять хвилин, з можливістю додаткового раунду. Запровадили також вагові категорії. Спочатку вони, імовірно, частково спиралися на поділ, відомий з боксу. Забороненими залишалися найнебезпечніші техніки, зокрема атаки в очі та інші особливо вразливі місця.

MMA почало переставати бути одиничним експериментом. Виникав спорт.

Суддя? Okniński

Перші бої в клітці судив сам Mirosław. Бокових суддів він добирав переважно з людей свого середовища та учнів, які знали правила і розуміли бій.

Ще не існувало розвиненої суддівської структури польського MMA. Її треба було лише створити. Так само, як і все інше.

З нуля

Перша клітка не прийшла від спонсора. Її зробив коваль.

Перші спортсмени не прийшли з клубів MMA, бо клубів MMA майже не було. Вони приходили з дзюдо, боротьби, BJJ, боксу і кікбоксингу.

Перші гали не мали величезних бюджетів. Спортсмени іноді билися практично за можливість виступити.

Не було готової системи. Треба було створити правила, знайти спортсменів, організувати залу, медичне забезпечення, суддів і публіку.

І саме тому історія польського MMA не починається з великих зал. Вона починається з людей, які вирішили зробити те, чого раніше тут практично не було.

Як каже Mirosław Okniński:

«Після першого бою я знав, що треба йти далі. Одним боєм спорт не збудуєш.»

І вони пішли далі.

Читати далі

Окремо ми описали сам перший бій у клітці: хто в ньому виступив, якими були правила і чому він завершився без переможця. Там є також архівний запис.

Перший бій у клітці і 45 хвилин без переможця