Перший бій у клітці і 45 хвилин без переможця

Сьогодні клітка нікого в Польщі не дивує. Спортсмени MMA виступають на телебаченні, б'ються в найбільших організаціях світу, а діти й дорослі можуть звичайно записатися до клубу і тренувати змішані бойові мистецтва.

На початку все виглядало зовсім інакше. Коли Mirosław Okniński почав думати про розвиток Vale Tudo і MMA в Польщі, не всі були переконані, що єдиноборства мають іти саме в цьому напрямку.

Karol Matuszczak розвивав у Польщі бразильське джиу-джитсу. Mirosław знав його із семінарів і таборів. Обидва цікавилися ефективністю бою, але по-різному дивилися на спосіб популяризації спорту.

Matuszczak передавав Okniński досвід бразильців. Спортивне бразильське джиу-джитсу сприймали добре. Бої в клітці натомість мали погану репутацію. Mirosław зробив із цього зовсім інший висновок. Він не хотів відмовлятися від клітки.

Grzegorz «Jakubek» Jakubowski Mirosław знав уже раніше із середовища єдиноборств. Потрібен був другий спортсмен.

Після оголошення зголосився Temistokles Teresiewicz, пов'язаний тоді з поліцією та антитерористичним підрозділом. Уже саме це поєднання мало цікаву атмосферу.

Jakubowski приїхав із Gdynia. Його супроводжувала група людей, пов'язаних з Arka Gdynia, які також тренувалися в його середовищі. По інший бік клітки став поліцейський.

Проте не було жодної штучно написаної маркетингової історії. Вони мали увійти до клітки і битися.

Бій організували під час варшавської виставки Body Show. Okniński познайомився з організаторами виставки через середовище журналу «Kulturystyka i Fitness: Sport dla Wszystkich». Організатор Body Show запропонував у рамках виставки зробити показ нової дисципліни.

Проблема була одна. Потрібна була клітка. Її не можна було просто замовити в магазині спорядження для MMA. Такого ринку практично не існувало.

Тож клітку зробили в коваля під Варшавою. У її створенні допоміг Jacek Foltyn, спортсмен, який тоді тренувався в Mirosław. За спогадами Okniński, Foltyn дав початковий аванс і заохочував його організовувати бої. Пізніше виявилося, що решту грошей треба було знайти самому.

Клітка не нагадувала сьогоднішніх конструкцій. Товсті труби. Тверда металева сітка. Жодного м'якого оздоблення. Mirosław згадує, що перші бої на цій конструкції були жорсткими не лише через спортсменів. Сама сітка могла їх поранити. Лише пізніше її замінили на м'яку.

Цікаво, що, за словами Okniński, ця конструкція досі існує і зараз перебуває в клубі, пов'язаному з його колишньою філією в Grudziądz. Якщо вдасться це підтвердити і сфотографувати, це буде один із найважливіших матеріальних експонатів в історії польського MMA.

Сьогоднішнє MMA має детальні регламенти. Той бій виглядав інакше. Не було ліміту часу. Не було класичних раундів. Задум був простий. Хтось мав перемогти.

Okniński згадує, що заборонені були передусім атаки в очі, пах і хребет. Під час бою з'явилася ще одна межа. Удари головою. Коли один зі спортсменів ужив голову, Mirosław як суддя вирішив, що це вже занадто.

В іншому бій залишався дуже відкритим. Teresiewicz через роки описував його як поєдинок за правилами, близькими до старих UFC, без вагових і часових обмежень.

Ставка становила тисячу злотих. Сьогодні це не звучить як великий призовий фонд. Тоді це мало значення.

Проблема з'явилася після 45 хвилин. Ніхто не переміг. Спортсмени були повністю виснажені.

Зрештою Okniński ухвалив рішення. Нічия. Тисячу злотих поділили. По п'ятсот кожному. Jakubowski не був задоволений. Адже переможець мав отримати всю тисячу. Тільки переможця не було.

З сьогоднішньої перспективи легко зробити з цього бою величезну подію. Тоді так не було. Body Show було передусім культуристичним заходом.

Люди проходили між стендами й атракціями. Бачили клітку. Зупинялися з цікавості. Біля Jakubowski була група людей із Gdynia. Прийшли спортсмени з клубу Okniński. Mirosław оцінює, що бій могли дивитися близько ста людей.

Не було великого телебачення. Не було великої промоції. Не було й одразу відчуття, що щойно сталося щось, що через десяток із гаком років згадуватимуть як один із початків польського MMA. Інформація з'явилася, зокрема, в журналі «Kulturystyka i Fitness: Sport dla Wszystkich».

Справжній галас почався лише пізніше.

Коли Okniński почав організовувати наступні турніри у Варшаві, тема стала значно більшою. Бої почали подавати не як нову спортивну дисципліну, а як жорстокі поєдинки людей, пов'язаних з фанатським середовищем.

З'явилися проблеми. Mirosław згадує виклик до міністерства і попередження, щоб він припинив організовувати бої в клітці.

Клітка була тоді символом усього, чого люди не розуміли в новому спорті. Вона була жорстокою. Мала погані асоціації. На думку критиків, вона не пасувала до спорту. Okniński не відмовився.

Історія не зовсім чорно-біла. Ще у 2000 році Karol Matuszczak бився з Tomasz Jamroz на змаганнях у Jaworzno. Це була одна з перших у Польщі конфронтацій, що поєднували різні стилі бою.

Однак Okniński звертає увагу на важливу різницю. Той поєдинок відбувався за обмеженішими правилами джиу-джитсу. Бій Jakubowski проти Teresiewicz мав бути чимось іншим. Клітка. Vale Tudo. Без ліміту часу. Мінімум обмежень.

Саме тому Mirosław вважає його початком справжнього, офіційного MMA в Польщі. Можна дискутувати про визначення. Проте не можна сперечатися з одним. Саме з таких експериментів виросла сцена, яку ми сьогодні знаємо.

Найкраще в цій історії те, що не все залишилося в архівах. За словами Mirosław, перша клітка, зроблена в коваля під Варшавою, досі стоїть у Grudziądz.

Jakubowski живий. Teresiewicz роками розповідав про цей бій. Живий Jacek Foltyn, який допомагав зі створенням клітки. Є люди з першого клубу. Є колишні працівники журналу «Kulturystyka i Fitness: Sport dla Wszystkich».

Десь досі можуть лежати фотографії. Старі номери журналів. Касети VHS. Негативи. Матеріали, яких двадцять із гаком років ніхто не переглядав.

І саме тому ми ще не завершуємо цієї історії. Ми лише починаємо як слід її документувати.